| так
то були привиди моїх зимових сновидінь прозорі немов тонкий кришталь тихі як лісове джерело вирізняючись надлегкою ходою вони блукали вулицями міста я бачив їх через вікно авто в якому їхав Бог зна куди і зрештою запитав у водія чи давно вони з’явились в цих краях але водій кермуючий автом в чорних окулярах лишив моє запитання без відповіді бо в цей час ми зупинились саме біля дев’ятиповерхового будинку на вулиці без ліхтарів і я запросивши з собою кількох привидів попрямував до тебе. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12960.html |