| малювала для мене свою казку
й крила янголів спліталися у снах ...а потім неминуче починалося життя... чудернацькі птахи час до часу виникали на твоїх малюнках незграбних як стрибки перехожих через брудні калюжі... - чорт знову вода втрапила у взуття! ... знаєш цього літа дощі тут часті гості під них непомітно так починаєш божеволіти... ...певно цей мій лист тебе вже не застане телеграм також не надсилатиму - надто довгий відтин часу між вічністю і миттю між причетністю і приреченістю між тобою і мною тому нема потреби добирати слова - сказане для нас все одно що втрачене... |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11738.html |