| Я по-різному вже любила,
Але так..., але так іще ні! Щоб сердечком складалися крила, - Це ж мистецтво душі на спині. Я по-різному вже злітала, Та однаково падала вниз... Але, знаєш, весна б не настала, Якби просто не було зими. Я по-різному вже любила: Сонце з льодом й сніжинки в росі..., І задерті до вічності крила, - Все це було у мене в душі. Я по-різному вже писала, Але так..., але так іще ні! По паперу щоб ручка скакала, Ну а серце скакало в мені. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11727.html |