|
вже сонце сіло знов я запізнився і парк осінній у журбі стоїть чорні птахи закрили усе небо крони дерев горять одну лиш мить і сутінки а парк такий знайомий Химернішає гряде готична Ніч улюблені місця ніби маловідомі Гойдається чим-дуж твій міст-протиріч і скрип що потойбіччям лякає Напружує немилосердно нерви дротяні Стежка обривається неждано ну дивися все як у житті Холод руки мерзнуть Незрозуміла радість загулявши пар а під ногами шелестить осіннє листя і ти вже мрієш про тепленький бар 19.10.05 Vik |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11610.html |