| Ліжко вкрите насінням із пристрасних глюків
В мій роздягнутий мозок, ти лізеш у мокрих чоботях. Наш тупий симбіоз і з”єднання в хімічних сполуках Лише ще один привід, назавжди спізнитись на потяг. Я полишив всі звички , і більше не буду бухати. Діамантом у вухах панянки засяє цирконій На твоєму балконі доцільно встановлено грати. Аби я відчував себе повним поєтом в законі. А коли мене врешті дістануть паради і акції І захочеться знову цілунків і коньяка. Дай мені Боже , змінити орієнтацію. Подаруй мені небо блакитного чарівника. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11282.html |