2007-05-03 : mendel : 29. Жовта країна .

Ти хочеш згадати рідну домівку, Минуле стукає в зачинену кватирку. Згадуєш сонце, згадуєш літо, Хоч ідеш жовтому парку і слухаєш вітер. Три ковдри і чай, душа за вікном. Ти просто сидиш і згадуєш сон, Настільки старий, що ще чорно-білий. Годинник невтомно рахує хвилини й години. Ти знову у парку, у жовтій країні. Ти йдеш на сповідь до незнайомої людини. Ти поховаєш минуле у жовтому листі Й поясниш небу, що це особисте. Дощ пише на склі історію літа, Й кидає на землю власне намисто. Осінь відчиняє кватирку Та дощ не зайде – Він просто читає із листя.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11257.html