| Морозне повітря осіннього ранку
Дерева пожовклі, бур‘ян біля ганку, Розірвана стеля у небо стернею Краплинки дощю, кущ хінацеї...... Розмоклі газети та рана на серці Тихенько гойдаються погреба дверці А думки мов мавки танцюють у колі Так сумно і холодно вітру на дворі Пустити би в душу брата-гуляку Обняти його, і вигнати мляку Проститися з сумом, що напевно вже збрид Застрелитись сміхом, буде то суїцид... Стрибнути у прірву, розбитись в друзки Хай друзі зберуться, на м‘ясні пиріжки Чи зашморг на шию, гойдатись на вишні Згадувать сонце, літа колишні Кохання, що болем плюндрує буття Розбити спалити і геть на сміття Самітньо пройти клятий шлях каяття І стати вербою самітній на лузі Вирости в небо і ссохнути в тузі. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11220.html |