| ... ховаюся в твоїх обіймах
від усього-усього... від своїх страхів і комплексів... від себе... бачу світ таким як ти його малюєш на своїх полотнах... люблю танути в твоїх руках як віск лишатися на них фарбою... в тебе руки завжди у фарбах... люблю коли малюєш мене на білому простирадлі... чомусь в тебе завжди виходить квітка... ромашка - вагаєшся кохаю - не кохаю граюся чи все по-справжньому... кохаю... може й так... не можу заперечувати - я - фарба на твоїх руках... ти - дощ що стікає моїм обличчям коли витанцьовую в саду між розквітлих дерев... ...певно що так... ти - вулиця по якій йду босоніж я - сонце що всміхається тобі навіть коли небо вкривають хмари ... але найбільше мені подобається бути фарбою на твоїх руках коли ти малюєш світ таким як його бачиш лише ТИ... |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11172.html |