2007-02-21 : kvitoslava : зворотний бік цивілізації

...Все навкруги безкровно-сіре, почорніле, змарніле. Пил здіймається з висохлого грунту. Брудний дим. Зворотний бік цивілізованого Міста. Похмурі безлюдні недобудови. Страшне безбарвно-сіре небо невідомої пори року. Сміття не є контрастом до цієї картини “Ми діти великого міста”, а навпаки гармонійно сполучається з паростками невідомих дерев, сухим гіллям і минулорічним листям. Бетонні скелі ( не штучна, а реальна декорація). Невже ми кохатимемось під цим зловіщим небом? Невже у серці може щось народитися від споглядання цього викидня цивілізації? Невже оточуючі картини реальності закарбовуються у пам”яті під відповідний настрій і рок-музику? Таємна сила спотвореної природи. Містична романтика надвечір”я, коли все навколо темнішає і втрачає чіткі форми, коли юна душа сповнена якимись невідомими чуттями, а мозок поглинають ідеї справедливості і взаємодопомоги. Коли свідомість кричить: трагізму мені, трагізму!

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/10892.html