2007-01-16 : мендель-букініст : Вибач, вірша не вийшло

Коли все по..., долу ти не дивишся; Коли все по..., назад не озираєшся; Ти підеш по багну й не глянеш ти під ноги. Чим довше так пройдеш, тим важче буде мити; Аж поки вже збагнеш, що вляпавсь ти?!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! А мо й сподобається тобі взуття все у багні (?), та всеж засохне і злущиться та блядь!!!!!!!!!!!!!!! Кохання – це багнюка. Усе, що, ніби, любимо, Ми згодом забуваємо, Ми згодом викидаємо; Лежить воно десь на помийці, Й лиш тоді второпаємо, що кохаємо!!!!! Бля, засумуємо, назад захочемо і не дістанемо зорі із неба. І на х тобі зоря, коли в дворі ліхтар??!!! Кохання – це сміття. Чому кохаємо те, що поряд, але не з нами?????????!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! І добре знаємо, що „своїм” ніколи ми не назовем!!!!! ... – глибоко психічний і душевний розлад з усіма жахливими наслідками.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/10579.html