2007-01-16 : Nonhuman-girl : Мине моє кохання, біль, жага...

Мине моє кохання, біль, жага, А пам”ять спогади розвіє за літами. І навіть незнищенная туга, За тим, що було і не було з нами, Поквітне трохи у моїм саду, А згодом і її з душі зітру. Огорне серце щире забуття, Від сліз не будуть червоніти очі, Минулому немає вороття. І світанкові мрії ті, дівочі, Сувора дійсність розітре на пил, Надіям стійким теж забракне сил. Залишусь на одинці із думками, Вони в моїм палаючім мізку, Блукатимуть голодними вовками. Як квіти на розпеченім піску, Зів”януть і мої сумні думки, Не дочекавшись дружньої руки. 14.01.07.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/10578.html