| надранок...
сонце снігу за вікном, блищить повітря. у мене рана - серця перелом, і кров тече за вітром. надсльози... не ті, що на очах, а ті, що стікають в душу... наче до себе позов, і біль, як у серце цвях, - пережити усе це мушу. надвечір... я - про100 суцільний біль і суцільний гріх, я для себе сама небезпечна. в душі слізна заметіль, а в очах - сонця сніг. ...надранок. ангел розмахне крилом - і я щаслива. хоч в мене рана - серця перелом, але я вірю в диво!!! |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/10490.html |