2006-12-27 : Nonhuman-girl : ***

Схилили голови, немов зів”ялі квіти. Понуро йдемо, а куди – хто зна! Колись там були і могучі ріки, Колись, говорять, там була весна. Немає рік – всі висохли джерела. Не йде весна – де зло – весни нема. Кругом пусті міста, безлюдні села, І в серці сяє пустка та зима. Все змовкло, все закам”яніло, Куди не глянь – брудний лежить лиш сніг. Гілля старого дерева чорніло... А здалеку долинув дивний сміх. Як щось чуже на цьому скОрботному фоні. Здригнулись всі, заплака душа, І стислись в кулаки долоні. Земля була мовчазна і страшна. 01.2002.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/10435.html