Людям властиво вірити лише в те, що реально не існує. Реальність - вона торкається нас щоденно і вчить сприймати її як дійсність, з якою необхідно постійно боротися, боротися заради власних потреб, і гратися - заради цікавості. Тому увесь оточуючий світ, завдяки своєї так би мовити "осязаємості" сприймається з певною долею скептицизму. Не кажучи вже про те, що його безмежність породжує безмежність самого процесу пізнання, а отже його закінчену неможливість - і, знову, скептицизм.
Безмежність форм і об’єктів сприйняття породжує, в свою чергу, безмежність варіації міфів, але ж їх у будь якому разі важче перевірити ...
Ј якщо ти хочеш, щоби в тебе вірили - створюй міфи. Тільки кожен раз нові, тому що від старих скоро почнуть вимагати доказів.
Або створи один, великий міф про свою геніальність і умри, принаймні, як творча одиниця, для спільноти. Ј тоді, після твоєї творчої "смерті", критика буде сприйматися як богохульство. Адже про мертвих погано не говорять.
Головне мистецтво мистецтва - створити міф і вчасно втекти, не спокушаючись на тривале споживання плодив власної слави.
Демократія – найвища точка міфотворчості. З огляду на власну масовість вона, як система, вимушена створювати загально прийнятні та зрозумілі символи, тобто – міфи. Јнакше як натовпу зрозуміти людей, яких він особисто не знає. За яким критерієм повинно здійснюватися обирання “незнайомців”, як не за зовнішньою, звуковою, поведінковою ознакою, не за словами-лозунгами, шаблонними – а отже вже знайомими - стереотипами. Система політичного влаштування народила систему панування символів-міфів. Головне відтепер – лише знайти вірний міф, вчасний, потрібний та доречний. |
