Осінь кожного разу приходить іншою.
Незмінними лишаються
тільки сум її та холод дощів -
сліз печальної жінки.
До блиску вимитими вулицями
сліпить вона янголів.
Монотонними звуками дощу
глушить людські молитви.
Тож марно стукати в заслону небес,
що вперто мовчить.
Осінь кожного разу
приходить в час підсумків.
Дерева трохи підросли,
на цвинтарі стало тісніше.
Теми любові та смерті
зараз, як і завжди, на передовій.
Як і попередня, ця осінь
приречена бути улюбленою. |
