В одному українському селі жила благочєстіва дівчина, яку звали Ліна, Лінка, Лінок, як кому нравилось, так той її і звав. Благочєстію Лінки не було прєдєла: вона була така благочєстіва, шо навіть відкидала всі прєдложенія колгоспного токаря Федіра, не кажучи вже про решту колгоспників. Із-за цього Лінка не могла зустріть свою справжню любов, а на несправжню не погоджувалась. Та однажди до села виписали з Лєнінграда одного архітєктора. "Ну наконєц-то", - тихо вздохнула Лінка і закотила під лоб очі, коли побачила його воочію. Та й вона приглянулась архітектору своїм тихим нравом і великими очима.
Не смотря на числені побої від трактористів, що теж любили Лінку, архітєктор щодня проводив дівчину до хати з клубу, дарував їй квіти, показував як він влучно стріляє в горобців з воздушки. З часом його любов вже не знала межі, і він построїв для Лінки в селі парк, де також могли після тяжкої праці відпочивати механізатори, вигулювать своїх корів доярки, угощать колбасой своїх ухажорів продавщиці, аптєкарша теж найшла там собі занятіє, і навіть зоотехніки, яким ніколи ніде не було цікаво, залюбки приходили сюди розважитись і забіть казла-другого.
А одного разу на літньому майданчику цього парку виступала перспективна американська начінающа група. Ці рибйата були настільки зелені, що навіть ще не встигли придумать назву для групи. Серед їх варіантів були такі: "W.A.S.P." (але така назва вже існувала), Озі Осборн (але це була не назва, а ім'я та по-батькові), "Подмишечьниє воспламєнєнія" (але в Америці б не поняли при чому тут одне до другого). І ось в самий разгар виступлєнія вокаліст звернувся до разгорячівшихся від слему комбайнерів з запитаням: "Хлопці, а шо це у вас за парк такий гарний, як він називаїцця?" А хлопці почали розводити руками, мовлял: "Ну як, впринципі це наш архітєктор з Лєнінграда построїв для Лінки. Виходить, що це Лінкін парк". Вокаліст почув це і тоді нічого хлопцям не отвєтіл, а схоронив це у серці своїм. А через місяць вже преса гуділа про успіх одної американської групи з назвою "Лінкін Парк". |
