Я узяв псевдонім Томас Бекет Кентерберійський
Тебе звали Саманта, Матильда, чи, може, Маґрет.
Ми сиділи у барі і пили чистісінький віскі.
Я збрехав, що художник, й що твій напишу я портрет.
А на ранок лиш розпач, похмілля і прикра досада.
Почуттів не залишилось, окрім до себе жалю.
Я поїхав молитися до Ґетсиманського саду.
І натхнення прийшло, і ти вийшла в квіту мигдалю.
Я відтоді не пишу, то було востаннє і вперше.
А по ночах до мене приходить розп'ятий Єврей.
Ти дзвонила, казала, що я сам себе перевершив...
Та знесла той портрет на горище, як Доріан Грей. |
