чому стирчать парканами у полі
де воля має жити на землі
страждання й ненависть
тупі і голі
злились у забутті
тупі і злі
і віхола у серці коло водить
бринять, гудуть неспалені мости
хто той незваний, що паркани зводить
а може просто то незнаний ти?
злились у забутті вторинне й сутнє
неспокій днів і марення ночей
життя минуле і життя майбутнє
солоні краплі падають з очей
і ти ідеш
нажаханий і сивий
а стежка в'ється полем без кінця
і все чекаєш з неба
тої зливи
що змиє сіль
між зморшками
з лиця |
