Через сто тисяч років робот-антрополог
зніме культурний прошарок, знайде хмиз,
під ним «секретик» з уламку скляного
і вицвілого фантику Love is.
І нас оголосять цивілізацією любові,
хоча ми викресали її з сердець, як
доісторичні люди – трохи глини й свободи волі –
викресали вогонь з кам’я.
І нас оголосять цивілізацією любові,
хоча любов була у Петрарки, і ще може у Йоко,
якби не наркотики (як без них в рок-н-ролі?),
більшість – були одинокі.
Через сто тисяч років оновлені вібрації
рознесуть нефіліми, тоді знову крилаті.
І ти – тут, в двадцять першому – вдихнувши акацію,
одна з перших розчинешся в Анахаті. |
