коротше, малий, лізь у річку і лови мою тінь
нє
чого
бо коли там яка рибина і буде я скажуся
ти диви як хвиля лягає... немає, малий, там ніякої риби
тоді чого я полізу?
ну... ми позбудемося смутку, сіренького вечора, здобудемо вороже ставлення до усякої рибної подоби, але подоламо твою кляту порожнечу, бо ти мене задовбав
а коли не спиниться?
я знаю лише один спосіб: треба нахапатись тіней. і чимглибше
тоді я пішов по кота
шо? сходи краще по "утку". нафіг тобі кіт
він мене заспокоює. і в нього світяться очі. і він не боїться риби
але він боїться води і видере тобі очі або яйця
йопта... я пішов так
стривай. я маю сказати тобі вирішально-історичне
навіщо?
ну ми ніби тут ритуали проводимо, а ти таке питаєш
блін, після твоїх історичних фраз мені не то шо жити як раніш не схочеться я взагалі на дно піду. ну, ок, давай свою фразу.
малий, ми с тобою знайомі давно
давно, скотіна
не вийобуйсь
стережи капці
тіні було дві. води одна
суму багато
невдовзі все сталося і вийшло на те, шоб усі миті змогли зайняти свої місця.
місяць звався січень. я був лютий. малий тихий. зорі святі. |
