* * *
М’ятний вечір. Волошково
Сутеніє небосхил.
Сонце золотоголове
Наргіва летючий пил.
Засинають різнотрави.
Мріє небом гладь Дніпра.
Чарівна, як на Купала,
Срібнокоса ніч прийшла.
ВЕЛИКДЕНЬ
Маленький день вже добіга кінця.
І сонце, запахуще і рум’яне,
До надра великоднього яйця
Зникає, щоби випірнути зрання.
Ще буде ніч безсоння і посту,
Ще буде холоднеча й морок бездни.
І раді люди паску понесуть
З надією, що в них Христос воскресне.
* * *
Краплиною роси
травинкою з-під моху
як добре жити всім,
як добре бути й трохи.
Як добре ткать літа
Із сув’язі хвилин,
Просотавши в меди,
Вплітаючи полин.
Як добре пережить
невтримний поговір.
полегко зрозуміть:
я – не найгірший звір.
квітень 09 |
