тепловозтепловоз.com

выйди за пределы восприятие без границ


В Тамбуре

08:44 wdr: ? ?? ?? ??...
13:36 ????ff????: ???????
13:35 ????ff????: ?????? ??...
10:55 Ivan Kulinski: ??? ?? ???...
10:54 Ivan Kulinski: ?? ?? ????...


В Камментах

11:36 Vel к Vel: ????? ?????????...
20:37 ?? ?? ??? ???? ... к Андрій Любка: пиво
05:16 Chinasky к Maksim Usachov: Мудрый монах и ...
05:12 Chinasky к Maksim Usachov: *** (Иглой стуч...
16:51 ляляндра к Chinasky: Метелики


Вход
ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация


Отдельные вагоны

Литконкурсы

Спам Басаргина

Багаж

Предложить в Лучшее

Книга ЖиП

...ДИЗМ

Автобан

Вова, пошел нахуй!
Последнее: 2023-06-02 08:30
От Ооо

Спецтамбур для объявлений
Последнее: 2019-09-30 15:38
От Шкалабалав


Сейчас на сайте зарегистрированные:




Наши кнопки
ТЕПЛОВОZ.COM: Восприятие без границ!

Добавь кнопку Тепловоза на свой сайт!

Укр>Рус переводчик

Лента креативов
11 фев 2009 БТ: Проза жизни (14) +0.42 (10)    
11 фев 2009 griol: Памфлет... (без коментов - фавлет) (88) +0.21 (21)    
10 фев 2009 Сплюшка: , (30) +0.31 (22)    
-> 10 фев 2009 олейна: НІБЕЛУНГИ (38) +1.17 (10)    
10 фев 2009 mercurianka: КОНФАБУЛЯЦИЯ (84) (креатив удален) +1.36 (14)    
9 фев 2009 Amadis D: Від стр (28) +0.9 (10)    
9 фев 2009 mercurianka: Ловушка + гоблиновск... (32) (креатив удален) ... (6)    


КРЕО2009-02-10 : олейна : НІБЕЛУНГИ версия для печати печать с комментами

Коли пізно ввечері дзвонить телефон - дзвінок завжди здається несподіваним і довгим. Я майже спала і так не хотілося ні з ким розмовляти, але… Але я змусила себе підвестися, взяти слухавку і…

- Ало, – витримав паузу майже забутий, проте таки знайомий голос. - Впізнала?
- Умгу, - ледь стамувала я невдоволення. - Звісно, впізнала.
- Рада? Щось не чую. Як ти там?
- Нормально. Вибач, але я готую й у мене там горить, – збрехала я. – Тим більше, вже пізно. Давай по суті і коротко.

- О, у тебе романтична вечеря?
- Ні, просто хочеться їсти. То що ти хотів?
- Виявляється, теж… хотів їсти! – спробував пожартувати він. - Можна я зайду? Ми так давно не бачилися.

- Ну… Навіщо?
- Просто так, ти не думай. Ну то як? Чи все-таки на когось чекаєш?
- Ні, але…
-Я пристаю на всі умови. Ну то як, можна прийти попоїсти самотньому дядьку?
- Ну… Приходь, якщо хочеш... Коли?
- За півгодини, О’К? Давай.

За півгодини обіцяна нехитра вечеря дозрівала на плиті. Тихе булькання кулешику з салом замінювало розмови. А ми пили на кухні біле вино з маслинками – так аристократично і доречно, з огляду на кухню, кулешик і на темно-сині порцелянові чашки. Не чокались, повільно ковтали, і роздивлялися одне одного довгими поглядами. Так дивляться на колись рідну, а нині очужілу людину, від присутності якої стає водночас і тоскніше, і тепліше.

- Як ти? Нормально?
- Ти вже начебто питав. Нормально. Слухай, чого ти так дивишся?
- Нічого. А знаєш, ти змінилася.
- І сильно?
- Сильно. Ти якось… Є хороше російське слово – обабилась. Не ображайся.
- Ні, не ображаюсь, - я покачала головою, допила вино і пішла до каструльки: кулешик потребував перцю, а я – послаблення тиску.

Важко бути спокійною з людиною, яка нічого не розуміє. Не розуміє, чого важили мені колись оті його зникнення – появи, ідеї фікс – розчарування, бізнес-проекти – розборки з позичальниками… Спочатку я пишалася, що кохаю неординарного чоловіка, що маю сили знаходити пояснення будь-яким його діям, вмію підтримати його і утримати на плаву нас обох, можу надихати його і почерпувати натхнення від нього. І це «спочатку» тривало досить довго. А потім…

Я думаю, потім я втомилася. Втомилася бути сильною. Втомилася бути бабою-конем для старіючого вундеркінда. Втомившись, просила змінити щось у нашому спільному житті, змінитися самому й дозволити змінитися мені… Але мене так і не почули… Довелося прощатися. Я звільнилася. Я вирішила стати самотньою жінкою, повною рівноваги і слабкості. І стала. А він думає, я просто обабилася. І хто тут правий?

- Знаєш, я наче ніколи не була ані красунею, ані модницею. Я дійсно змінилася. Але навіщо такі слова? Як я повинна зреагувати – заплакати?
- Хм, не знаю. Мабуть. Пробач… Не сумуєш? Душа - не болить?

Ми знову обмінялися красномовними поглядами. Виявляється, у мене має боліти душа? Напевне, через те, що я тоді зрадила його дитячу довіру у мене, могутню і сильну? Що просила знайти роботу, казала, що хочу впевненості, хочу вірити тому, кого люблю? Мені має бути соромно, за те що любити авансом я можу, а вірити і поважати – вже ні?

Краще скуштую кулешик на сіль іще раз: пересолю – доведеться знову закохатися, а у мене на це немає сил зовсім.

- Чому ти мене тоді виставила? У тебе з’явився хтось грошовитий і я став непотрібен? І як воно? Ти не виглядаєш зараз… багатою і щасливою. Хто він?

- Бідна ти тваринко, а з тобою я була щасливіша? Хіба у цьому річ?
- То в тебе нікого нема?
-Нема. Ні чоловіка, ні статків. Голий оклад і просте аскетичне щастя. Кава, каші, сир і цукор. А ще тиша й спокій.

- Тоді я зовсім нічого не розумію.

- Знаєш, я не дивуюсь. Та спробую пояснити. Зараз тільки вимкну кулешик – хай доходить. Так от… Ти читав «Нібелунгів»? А кіно дивився? Ні? Шкода. Там просто є слушна думка… Спробую своїми словами. Уяви, королівна-богатирка Брунгільда дозріла до одруження. Але заміж вона може піти лише за того, хто переможе її в бою. Не буду пояснювати міфологічну символіку. Я по-простому. Феміністок тоді точно не було. Та поряд з нею мав бути рівний по силі мужчина – чоловік, на якого вона б усе життя дивилася з гордістю, і ніколи б не жалкувала, що віддалася саме йому. Розумієш? Тільки з такими і може щось бути у богатирок. Не тому що всі інші чоловіки гірші – просто вони чужі. Іншої конструкції, іншої вагової і силової категорії, іншого призначення. Приблизно так… Тож їй треба було дочекатися свого богатиря, не розмінявшись. Бо узяти її, іти по життю з нею щасливим зможе тільки такий.

- Ну, це ти, як я зрозумів, про себе ? Так? Цікаво-цікаво... А про свого прекрасного лицаря-принця, що повинен тобі від неземної любові переламати хребет, що скажеш, га? Я був добріший, не боровся з тобою. Тож , виходить, я - не ВОНО?

- Не ВОНО.
- І що?
- І усьо. Їсти будеш?
- Буду. Тільки от що скажи, у твоєї Брунгільди нарешті з’явився хтось?
– Ну там ціла історія! Важко одразу сказати. Але рівний їй у природі таки був. То Зігфрид, лицар Зігфрид. Він переміг її у бою.

- Ага, він зламав їй шию, набив пику і вони стали жити довго і щасливо! Браво! Праві були предки. Баб треба бити… У тебе нічого нема випити? Серйознішого за оце? – він красномовно покачав чашку з вином у руках.
- Є, - усміхнулась я. - Самогон. Під кулешик – добре. Але після вина – бе-е-е!
- Нічого, давай. Під куліш. Він у тебе – ого-го! Я за ним, чесно, скучив.
- Я зворушена. Наливай?

Ми випили «за зустріч» і деякий час просто їли гарячу запашну кашу.
- То як же там у твоєї Брунгільди далі? – витер він губи.
- А що ти хочеш почути? Ніяк. Вона сильно помилилася. Переміг її один, а чоловіком став інший – тендітніший, з безліччю нав’язливих ідей і маній.
- Ого! Це, я так розумію, натяк на мене?
- А ти став розумнішим... Так от, вона його навіть по-своєму любила. І це – трагедія.
- Ну-ну, а той її лицар що?
- Теж помилився, одружився з кралечкою – ніжною і прекрасною. І теж по-своєму любив. І в цьому теж – трагедія.
- Думаєш? То давай за них вип’ємо?
- За нібелунгів? А давай! Будьмо.

Ми дзвінко чокнулись чашками і радісно випили. Всередині - тепла весела злість, ніякого чекання гострих поворотів, на яких слід бути обережними. Все просто, як самогон.

- Слухай, у тебе нікого нема, ми з тобою - не оті хрінові лицарі. Нам було добре: любов - не любов, просто добре. То може варто спробувати ще?
-Як під акційною кришечкою в пива – просто спробуй ще?
-Що ти сказала, не зрозумів?
- Фігню. Вип’ємо, і не будемо повторювати помилок вищезгаданих героїв. Ти – не лицар, тож тобі треба – не Брунгільду, а мені треба – саме Зігфрида. Я більше не хочу трагедій.

- А ти зарозуміла, маленька. Не здається? Теж мені, багатирка! Хребет витримає? А втім, це - твоє діло. А зараз не буває самотньо?
- Буває. Переживу. Та ж я – не остання на землі, і ти – не останній. У тебе ще будуть жінки для сексу і сім’ї. І в мене, може, теж усе ще буде. Тож давай я буду для тебе… героїчним минулим. Лицаркою з роману. Буду вершити направо і наліво подвиги у вигляді задушевних розмов та міцної дружби. Домовилися?

- А знаєш, ти для гейші підходиш ще менше, ніж для багатирки.
- Чому? Може я - гейша-важковаговик? 40 тон неземної краси, жіночого співчуття й вірної дружби?
- Не сміши!
- Коли смішно, зайче, тоді не хочеться. Ну то домовилися? Давай лапу.
- Давай. А не пошкодуєш?
- Ой ні! Ми обидва не будемо про це шкодувати. От побачиш.
- Добре, вважай, домовились… Що ж, вип’ємо за дружбу, про яку ніхто ніколи не пошкодує, і будемо їсти. І ще одне...
-Слухаю?
-Ти от що...Не мороч ти мені більше голову зі своїми нібелунгами. Добре?
2009


Голо-совалка
Правила

+2Шедевр! Одно из лучшего здесь!
+1Понравилось
+0.5Что-то есть
0Никак
-0.5Хуже чем никак
-1Отстой
-2Пиздец, уберите эту хуйню с Тепловоза!
Средняя оценка крео: +1.17
Проголосовавших: 10

! Голосование доступно только авторизованным пользователям






Перейти в профайл, отправить ЛС

олейна пишет:

Пора прощаться
Білі ведмеді
питання до них та до нас
Я не знаю...
Пишеться (денникове)
не лучшие стихи не от хорошей жизни
війна і мир
Та правота
2
щось щезне
невыносимая легкость бытия (с)
черепаховое
як мені бути
НАВІД-ЛІТ
не поріжся без мене
повертатися
мурашине щастя
Бачити, знати, вірити
Дід Федір (все)
Спільні хвилини
КОРОЛЕВСКИЙ СУД
 
... и еще 183 (!!!) креативов ...



олейна отстаивает:

усталая песенка
іхтіандрості
Kravdiy, прости или Спецом для продавщицы индульгенций
Минимально-довольнаЯ (песня)
внутренние процессы
прокламация
фтопке
опус №
незалік
Шютка ли сказать
С пляжа Боливуд
лирика-уёгурты
противоречия
журлива ретроманія
крайзерова соната
утренняя готовность №1
Чего я хочу или Что я могу
Взаємодія – процес взаємний
бисерок
(три зірочки)
ВЕСЕЛАЯ ЖЕНСКАЯ ПЕСЕНКА
 
... и еще 1 отстоев ...




КОММЕНТАРИИ


 griol  1   (152742)     2009-02-10 15:20
какой ни какой, а мужик...
тяжела женская долюшка, даже дюже умненькой

как фрагмент из повести куда ни шло, а так...
одноклассники

ничо не оставил

 олейна  2   (152746)     2009-02-10 15:33
эт и есть шматочок :)))

 Мне впадло было писать мое имя  3   (152752)     2009-02-10 16:07
---griol 152742
Не, умненьким трудней, чем глупеньким. Вот.

Фрагмент читается с удовольствием.

 loffofora  4   (152753)     2009-02-10 16:10
І ти ше його кормила? Вічна природня тупість колись закоханих. кулешка точно добра була?
я люблю кулешку з шкварками

 griol  5   (152754)     2009-02-10 16:11
мне тоже в падло 152746

это что - америка снова открыта

читай внимательнее комент

 Мне впадло было писать мое имя  6   (152756)     2009-02-10 16:19
---griol 152754
Так каждый свою Америку всякий раз открывает, у каждого свои грабли. Вот, все ждешь прынца на белом коне, а находишь только коней.....

 griol  7   (152760)     2009-02-10 16:26
сайди на однкл. или в поиск женихов, я чо против......

еще раз открываю:
умная как раз и оценивает
глупая не знает
мудрая - молчит и ослабляет
и тд, и тп.....
все относится к доле...

как фрагмент - нормально...
как - небелунги - одно название и т не своё

оценивать не хочу....

 griol  8   (152762)     2009-02-10 16:27
152760 относится к мне в падло 152756

 loffofora  9   (152763)     2009-02-10 16:29
діуки не сваріцци) кожній по долбоебу, небереться!

 Мне впадло было писать мое имя  10   (152764)     2009-02-10 16:33
---griol 152760
сайди на однкл. или в поиск женихов, я чо против...... - нафига?????
Заметно, писано мужчиной.
Открою маленькую тайну - тетки оценивают все, не зависимо от типажа. И прынцев и крео.

Фрагмент имеет право быть. Ибо хорошо написано и жизненно.

 олейна  11   (152765)     2009-02-10 16:34
---loffofora 152753
я просто люблю кормить мужиков:) не в память уснувшей любви, а просто ради дружбы

 griol  12   (152767)     2009-02-10 16:36
дык я и не скрываюсь, профайл посмотри

в последний, больше не буду, раз говорю:
прочти комент...там русским по белому написано..

как фрагмент из повести куда ни шло, а так...
одноклассники

 олейна  13   (152768)     2009-02-10 16:38
И еще: я все-таки верю в половинки, и дело не в умненьких и глупеньких. Дело в том, чтобы не стыдиться своей половинки и в том, чтобы не дружить организьмами просто от тупой боязни одиночества. Жить мона с кем угодно, а вот счастье...

 Мне впадло было писать мое имя  14   (152769)     2009-02-10 16:41
---griol 152767
...там русским по белому написано.. - зачотно сказал. У меня черным по бежевому.
Чтой-то не понатно, об чем спор?
Если про теток - можно говорить долго. Если про крео - то тут каждый может остаться при своем. Ладушки?

 олейна  15   (152770)     2009-02-10 16:42
а я люблю русским по фиолетовому писать

 Мне впадло было писать мое имя  16   (152771)     2009-02-10 16:43
---олейна 152768
Половинками со временем становятся, или не становятся. Кому как повезет, или кто как захочет.

 Мне впадло было писать мое имя  17   (152772)     2009-02-10 16:44
---олейна 152770
Ударение на каком слоге?

 griol  18   (152773)     2009-02-10 16:46
Мне впадло было писать мое имя 152769
так а я о чём....
не надувай губки, улыбайся

 олейна  19   (152774)     2009-02-10 16:48
---Мне впадло было писать мое имя 152772
кому как недержание позволит:)

 намнаплеватьштейн  20   (152775)     2009-02-10 16:50
---олейна 152768

не поспоришь.
да, женское, да, ничего оригинального, сиськи две, а не три, время лечит, он хотел вернуться, но поздно спохватился, а я такая сильная и одинокая... ну да. но написано-то хорошо?

кстати, фразу о престарелых вундеркиндах я помню...

 олейна  21   (152776)     2009-02-10 16:51
---Мне впадло было писать мое имя 152756

я вот еще че сказать хотела. Не коней мы находим вместо прынцев,а просто... чужих прынцев. А чужого брать низзя: ни себе, ни людям, ни прынцам удовольствия никакого, кроме сяк-так

 Мне впадло было писать мое имя  22   (152777)     2009-02-10 16:52
---griol 152773
Уже, когда русским по белому, то трудно сдержаться.
---олейна 152774
:)

 x-ппп.aRt.i.3an  23   (152778)     2009-02-10 16:53
"хуйня по женской части"(с)
написано -- великолепно
+1

 олейна  24   (152779)     2009-02-10 16:53
---намнаплеватьштейн 152775

кстати, ноги оттудаи растут :) :( свое вспомнилось

 Мне впадло было писать мое имя  25   (152781)     2009-02-10 16:54
---олейна 152776
Это все относительно.....Продолжим в электропочте?

 олейна  26   (152782)     2009-02-10 16:55
---x-ппп.aRt.i.3an 152778
упала ржу

 x-ппп.aRt.i.3an  27   (152783)     2009-02-10 16:58
---олейна 152782
вставай
пеши:)

 олейна  28   (152784)     2009-02-10 17:01
---Мне впадло было писать мое имя 152781
канеш :)


---x-ппп.aRt.i.3an 152783
аха, я встану напейшу,а меня ка-а-ак откомментят с особым цинизьмом:(((
как,спрашиваю, жить псле этого??? :)

 x-ппп.aRt.i.3an  29   (152785)     2009-02-10 17:04
---олейна 152784
ИМХО особоценичьные комменты иногда? бывают самые объективные, если нет никаких личносных симпатий-антипатий

 олейна  30   (152788)     2009-02-10 17:08
ланна. уговорили

 Jean Mare  31   (152790)     2009-02-10 17:17
Понравилось, написано хорошо. Хотя мысли про Брум Хильду меня не вдохновили совсем. Дело не в том, кто сильнее, а кто слабее, дело в согласии подниматься до более высокого уровня с одной стороны, и соответственно подстраиваться под менее доминантный уровень с другой. Иначе счастья не найти. +1. за текст

 x-ппп.aRt.i.3an  32   (152791)     2009-02-10 17:18
---олейна 152788
просто в твоем креосе чувствуецца личьная антипатия к герою. это хорошо для прочтения разведенным затридцатилетним дамам с общим девизом: "все мужики -- козлы")

 Л.  33   (152830)     2009-02-10 18:47
из коментов поняла, что ГГ мечтала о том, как заведёт мужа и будет его кормить, но в итоге зарплаты не хватило и ей следует улыбаться, ведь улыбка заменяет стакан сметаны
поверю, что написано хорошо... в век -то научно-технического прогресса!

 олейна  34   (152899)     2009-02-11 08:27
---Jean Mare 152790
во-во...

---x-ппп.aRt.i.3an 152791
да нифига подобного!
Там чувтсвуется нежелание прододжать с ним сожительствовать, и нет никакой антипатии как к человеку - одна сплошная симпатия:)

---Л. 152830
:))) попробуй то же самое послать на сайт петросяну :) станешь автором кривого зеркала вне очереди

 Шкалабалав  35   (153757)     2009-02-13 23:20
фінальна репліка просто супер
за "Нібелунгів"
за все хорошо написане
+2 безсумнівне

 олейна  36   (154880)     2009-02-19 08:13
---Шкалабалав 153757
ой, ну дякую, ну що ж ви, чесне слово :)))

 atema  37   (166823)     2009-05-18 18:17
чень красиво и разочарованно. но хорошо

 олейна  38   (166885)     2009-05-19 08:15
стулья все уменьшаются, а шансы увеличиваются



НУ ЧТО?

Отправлять сюда комменты разрешено только зарегистрированным пользователям


ник:
пароль:
Забыли пароль? Регистрация
Вход для Машиниста Tепловоза
©2000-2015 ТЕПЛОВОZ.COM