Вогник запальнички коливається від вітру, вилизуючи собі шлях. У полум"ї мерехтять обличчя, чужі погляди та, можливо, уривки майбутнього - такого ж ніякого, як сьогодні чи вчора. Ліхтарі, незнайомці, остання маршрутка. Паморочиться в голові. Хтось нашіптує, що далі буде краще; внутрішній голос підказує, що краще бути не може, що це твій власний ідеал, утопія, життя у світі, який ти сама будувала роками.
Дим стікає пальцями та, боляче відриваючись, зникає у літньому чорному небі, забираючи з собою часточку твоєї душі.
Так не повинно бути. Навкруги бетон, асфальт, тонни металобрухту, все це нависає над тобою і нічого справжнього і теплого в цілому світі. Нічого крім живого вогню, що крапає на дорогу, залишаючи слід по тобі.
Хто винен? Я, здається, здогадуюсь..
останні вуглинки згасають, витираючи думки про завтра.
М.О.З. голосно попереджає: куріння призводить до всякої хуйні... |
