Я видихаю вітер в твої скроні
Лікуй мене сгрібаючи у жмені
Мое волосся
І вірші солоні
Закохані з диагнозом блаженні
Шукаючі в обличчах перехожих
Лиш привидів майбутнього безсмертя
Мій настрій не задежить від циклонів
І ми , ще посміхаемось уперто.
Жбурляючи каштани в чисте небо,
З надіею пожбурити у Бога…
Мій Київ , ще чекає на пологи…
Коли народиться надчерговий Булгаков.
І хтось із мерії на раз простягне ноги…
І я сміюсь пластмассово і дивно,
На срібних манекенів у вітринах.
Як бігуни застиглих перед стартом…
Мій світ можна запхати у бюстгалтер.
А я ще хочу ковзани і сина.. |
