21. - Двічі не буває .
Життя лише одне,
І двічі не буває.
Чому ж так тихо,
Чому ж так довго
Й вже минає?
Лиш жити - це замало.
Лиш творити - забагато.
Змарнувати - дуже просто,
Повернути - неможливо.
Коли ти любиш,
Знаєш і втрачаєш...
Повернути ти не в силах,
Розлюбити ти не в змозі,
А забути - вже запізно...
Жити в мріях - це замало,
А реальність - забагато.
Свічку загасити -
Серце зупиняє,
Далі руки гріти -
Совість вже не дозволяє.
А коли очі затулити
І крізь себе пропустити?
А якщо...
Вже не відкрити?
1* * * * .
По дзеркалу пройдеться тінь,
І сколихнеться тиша.
А стіни втримають все те,
Що не треба знати нікому більше.
І на терезах з часом стоїть лише життя,
Яке тепер уже порожнє слово,
Бо часу обмаль все одно.
В душі ж лиш біль
І порожня рана,
Бо кров всю випили тоді,
Коли життя було замало.
І час вже не купують
(Ціна тут завелика)
Його лишень грабують,
Віддаючи житті помалу й тихо.
Вона, беззуба й квола,
Не звикла купувати,
Її - це не торгуючись забрати.
Побачивши її не схочеш більше вдруге.
Пробачивши її не зможеш більш, як вперше.
Купуючи - втрачаєш,
А маючи - лиш знаєш. |
