Відлопотиш дощем в далекі далі,
Згориш багаттям на сирій землі, Повиснеш якось кволо й неволяшно Листком змарнілим на осінньому гіллі. Прощання. З твоїм усміхом печальним Хистка примара зникне назавди - Підеш, не озираючись ніразу. Підеш... і заметеш сліди. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/9960.html |