Осінь кожного разу приходить іншою.
Незмінними лишаються тільки сум її та холод дощів - сліз печальної жінки. До блиску вимитими вулицями сліпить вона янголів. Монотонними звуками дощу глушить людські молитви. Тож марно стукати в заслону небес, що вперто мовчить. Осінь кожного разу приходить в час підсумків. Дерева трохи підросли, на цвинтарі стало тісніше. Теми любові та смерті зараз, як і завжди, на передовій. Як і попередня, ця осінь приречена бути улюбленою. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/9396.html |