їду ровером, а тут з"являється Ґодзілка й каже: йду руйнувати міста.
щасти тобі! - кажу я Ґодзілці. - завали, будь ласка, того лоха - Януковича та його кончені реґіони.
Оk, - відказує Ґодзілка та всміхається, а я махаю йому рукою.
тихий вітер хитає житнє поле, аж ген далеко біжать хвилі. чудовий липень.
далеко за моєю спиною чується грім детонацій, - то чарівний пан Ґодзілка трощить в усі боки оті кончені реґіони, й вони падають собі, а над ними, дивись!, здіймаються густі українські дими. як добре, як тепло!
щасти тобі, Ґодзілко!
пам-парам пам-парам
пам-пам-бам |