*** я буду блукати цілий день оцими старовинними вулицями повз зморшкуваті стіни подолу губитися в тенетах вузьких провулків задирати лице догори до блакитної смуги неба плутатись у трамвайних рейках дротах артеріях антенах аби надвечір діставшись вокзалу вхопивши за хвіст електричку їхати просто у твої обійми коханий *** довго йшли узвозом я боса закохана і трохи нахабна ти пильнуєш за кожним моїм рухом кажеш що не все так просто у житті я розумію але сонце світить і я не можу не посміхатися навіть забивши ноги забивши на сесію забившись у куток (слова по бруківці розсипалися дрібними кольоровими намистинами не вистачить твоїх долонь їх зібрати) *** мчиш ранковим містом перестрибуючи калюжі оминаючи клапті неба на бруківці відбиваєшся від туману а він біжить поруч хапає за рукави куртки хочеш сміятися звук відбивається від мокрих стін падає долі говориш вперше відчуваєш сирість голосу перелякана замовкаєш | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/8198.html |