Присвячую тобі.
Ти залишив мені час на роздуми Довжиною в усе моє життя, Час на те, щоб я зрозуміла Що тільки ти був справжнім Серед тих, кого я любила Або жадала любити А також серед тих, кого я називала Своїми коханцями, Або хотіла так називати. Та одна ніч з тобою В одному ліжку під ковдрою Без жодного слова Так не разу і не доторкнувшись Один до одного, Засипаючи зі спокоєм І незнайомим раніше почуттям Повного затишку у душі. Колись раніше було Я просто не могла знаходитись З тобою в одному приміщенні, Бо захлиналась в бажанні Хоч інколи доторкнутися до тебе. Відчуваючи усіма клітинами Десь тебе поруч І від цього божеволіючи Солодкою втомою. А тепер я не знаю Чи справді таке буває І чи буде зі мною ще колись Коли ти зненацька повернешся І заглядаючи в очі Знову будеш мовчати І чи буде знову те ліжко І тільки сон, без єдиного дотику І ще багато міражів Непомітних крізь нього Які потім здаються неіснуючими З реальними ознаками Та в своїх роздумах над реальності Ота сама пісня: „Мені так мало тут тебе” Загострює незрозумілий біль Водить по колу. І я буду чекати І вірити в те, що заради кохання Ти можеш повернутися з того світу Або я зможу померти. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/8180.html |