2006-04-15 : Шандрук : кремові тістечка - керувати небом
| З-під бруду виходять літери. Червоні українські та чорні латинські. Україна - це кров, Рим - це земля. Українська кров впала углиб латинської землі й народила европейську цивілізацію.
Мій міжґалактичний катер. Білий пластиковий стіл та помаранчевий сік у склянці. Дельфіни, кити, усі ті, хто чує радіохвилі, це ми. Це наші світи, наші східньоокі курви, наші східньоокі коханки, наші східньоокі кохані. Усі. Мої. У сонячний день я - лагідний рабовласник, у похмурий - бог. Міжґалактичні риби вистрибують з хвиль аби подивитись на найбільшу таємницю. Аби упіймати оком полиски скла на моїх пальцях. Вони - спускаються повільно на дно й відроджуються тяжкими елєктричними грімницями. Вони - збираються над суходолом, циркулюючи та всотуючи вагу, зневоджуючи та знесилюючи. Дшшшшшш. дшшшшшшш. дшшшшшш. Темрява густа. Я тримаю її скляними пальцями. Одна дівчина не знала, що це воєнний катер, тяжка зброя тощо, вона купила квиток й загарбавши мого шезлонґа сіла та натягла навушники. Динц-динц. А поряд вона поклала свій ніж. Зітни голову, й дивись зачудовано на стрімкі кровограї. Стискати горло, гладити рукою шкіру на спині. Ставай над світом, конаючи від естетичних нестям. Уві сні до митців приходять мертві коханки. Дшшшшшшш! Вони сідають до шезлонґів та кладуть на підлогу ножі. Чуєш, і в тебе є шанс. Ми дивились ув очі, грали в таку гру, - бог і дівчина з кільцевої. Потім ми пірнали у чорній воді, мертві. Потім ми загорталися білими простирадлами й бігали у них катером лякаючи охоронців. Дурні та п"яні владою. Над вами. Ми оживали коли то було потрібне, ми вмирали та пили свою змішану кров, адже ми - зовсім рідні люди. Шкарпетки з пальцями. У смужечку. Кремові тістечка. Тим часом европа билася залізним молотом, розривалися та парували трупи держав. Хрести. Скільки часу минуло? Ні, байдуже. Грядки та цвинтарища. Кінно-спортова база. Чортове колесо. Морозиво. Україна. Райх. Катер допливає до Неаполю, я підводжуся й своєю тінню накриваю місто. Не плач. Подивись, - підіймаються прапори з моїм ім"ям, так і мусить усе бути. Невдовзі з мого горла тече кров та падає у землю. Все. Не спи, кохана, чуєш, - буде гроза. слухай слухай . . . . Пахне дощем, травою, першими квітами й іншими такими добрими штуками. | ||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/8135.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||