Підійматися вище. На щабель. На ноту. Тин-дирин. Діти нещасливих мрій. Один з-. Десятьох. Мільйону. Водою, поверхнями нап"ятих тканин - як пісня, як знайома інтонація одного голосу. Кричить моє ім"я. Тин-рин. У затінні, у довгих зануреннях до глибокого свого світу. Мене забагато. Скелі димлять. Гори горять.
Фртеп"ян. Вівці.
Йти назирці, за своїми бажаннями, історіями. Так-так, дитино.
У прихистку, спираючись на лікті; а пам"ятаєш телєвежу? вино з паперових пакунків? Супер. М"ясо під молотком. Ніж із пилкою. Пробиття, курва!
МОЛОТКИ, ЩО Б"ЮТЬ В ГОЛОВУ. ТЯЖКО.
У моєму королівстві.
Зірвана шкіра.
Ріжні люди сплять і ріжні сни у кімнатах. Посмішки. Нічо", але я йтиму нічною вулицею, загортаючи шию шарфою. Час молитись.
Хто буде свідком?
Так й не знаю я (і досі), у чому та незвичайна привабливість. Надзвичайна. Така, якої немає в людей, - такої, що є лише у прибульців. Не запах. Не одяг. Не рухи. І навіть не юність. Скажи мені, чи зможу я це збагнути?
З дніпрового дна, з темряви українського полісся, зі сходів до грізного неба. Істота , яку я люблю над усе.
Вже весна, й морози поволі підуть.
А ви - назавжди лишатиметесь людьми.
|
