То верх то низ
То є я, то нема А сніг злітає з неба тихо-тихо Все забувається та все було дарма, але ж тече живе вмирає диха... Пусте... нестримані слова... Не треба мені вже нічого не треба, тільки спокій. Навіщо емоції, почуття? То ти правий, то все пусте. Я вже навчилася нічого не відчувати. Не відчуваю навіть себе. Чорні птахи над головою. Закрили собою небо. Своїми покриками, крилами... Та зачекайте, я ще нічого не вирішила! Не радійте так завчасно! Чи вистачить сили жити у пустелі? Чи вистачить розуму якось виправдати своє існування? | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/7393.html |