Минеться,
але серце чомусь не здається і так само чіпляють слова... Здається... що під ребрами зараз зірветься що не витримає голова... І так боляче щось несвідоме мимоволі горта сторінки Все минуло, усе незнайоме... Та навіщо ці кляті думки? Мимоволі звертаюсь до неба Мимоволі ступаю на схил Звідки ця невгамовна потреба Дочекатись червоних вітрил? Та я знаю, воно все минеться... Здається... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/7359.html |