Дудуду. Бумц. Бумц. Обличчя затинковані білою фарбою, тканина на яку падають великі повільні сніжини, гайворон повертає голову і дивиться сюди самотніми очима. Гієроґліфи у титрах.
Зима, я йду й ненавиджу твою побутову манію. лаюсь тобто. а ти їси сніг - кажеш, що це заспокоює. Одна чувіха стоїть на зупинці в очікуванні маршрутівки. Холодно бідолашній. Вдивляється кудись типу за обрій. У нашій кімнаті велике чорне вікно. Ми сидимо у кріслах та втикаємо. Й не таке воно чорне (якщо вимкнути світло). Там - вогні - інші вікна, будівництво, фари. Чувіха (що чекала на маршрутівку) задовбалась стояти й пішла пішки, ну, - вже пізно й із транспортом проблєми. Я змушую тебе слухати прибацану повільну таку музику. Дурня то, звісно, не треба нікого перероблювати. Ходи-ходи, обклади кухню плиткою. Я дивитимусь у чорне вікно. Замерзла чувіха, ну не всмерть, звісно, але пика посиніла в неї дуже, і дупа кригою вкрилася - менше треба про секс думати. Вранці (ще буде темно) я піду до лісу аби вирізати своє серце й закопати його у сніг. Дудуду. Бумц. Бумц. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/7152.html |