Снiг захрумтiв
Прозоре небо Зiрок жаданих вiдблиск сивий Думок даремних омут хтивий Менi нагадує про тебе Я вкотре з радiстю у груди Заллю туману плин тремтячий За струм кохання я вiддячу I вiдчуття вiдчавлю в люди За безцiнь iнею бажання Жадати щастя марна справа Не подарує спокiй лава Думок нестримного страждання За морок порожнечi неба Вiддасть життя вогонь останнiй Мороз сховає свiтло раннє I вiдчуття полишать тебе... Лише свiдомiсть, дивна хмара, Не вiрить,що вона лиш мара... Туман... Вiд подиху лиш пара... Снiг захрумтiв Прозоре небо Нема нiчого... А й не треба... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/7111.html |