2005-12-15 : Шандрук : усе, що моє
| Бентежно? А справді, мак Шандрук, коли ти падав останній раз на курчумаму пробитий кулями? Або, принаймні, поюшений саморобним кастетом. Припини, перетни, годі робити одне й те саме колом так довго. Врешті.
Як просто зненавидіти цілком добру річ, коли вона повсякчас хлуцає вам рихтувальним молотком по голові. олл олл май....найн - аллє аллє майне. У силі ми знаходимо свою відміну від неживої природи. А вона - могутня. Лярва. Й коли мені набридає маршувати Хрещатиком із ґвером на плечі, я читаю своїй дитині "дванадцять місяців" за сімдесят шостий рік. От тільки до цирку ми наразі не підемо - мене впізнають і замацають пальцями. ми. ми. напротивагу - небо. Блискавиці. Тисячі літаків, що ніколи не вернуться на летовища. Вони летять сюди, до тебе, підійди та дивись у вікно. Зустрічай їх, і ти збагнеш. Слово "останній". Чи я хотів лишатись сам? Авіаносці лягають на дно. Тобі - мурашки. Мені - останні години. твої зелені камінці, мої нові дні. на кілька хвилин головою у глиб. голуби. у теплі грудневі сніги затягти її. протяги від прочиненого вікна на сон. крани та ліхтарі, що зволожують світлом повіки дівчинці у ліжкові. на посмішку. і така справжня ніч, у чорній білизні, п"є солодкий чай. За порухом штори - китайські дзвіночки. П"ять годин для сну. | ||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/6828.html | ||||||||||||||||||||||||