Ятенний дим поґрутнім лоєм
струмить. На долі гливости сухої - на гнів увИр, устИр, спорілої, пустої... Несіть! Застиглі потолИ, урваннИм дланям вгул натисний, залізні готинцІ- у штил нарІзний знесені хрести. Кістки. Твої. У сурмах трем димить. Ти чуєш? тлінь. Ти чуєш? мить. Візьми. Поринь. Громи та длусна, хтизна гать, потлумні ясти не збагнути. На шкірі мокрій згустні руки, гарячі струмни струмом тусні і біла грань у грі - навмин. У тні причин. ТерпнИй полин. Кричи. Поглинь. Поглинь. Кричи! | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/6671.html |