Я розумію, тих, японців, які роблять собі харакірі, коли гідність свою втрачають. Поміж них, це можливо…
Для мене - рішення це імпульсивне, бо можна з часом реабілітуватись. Та я не розумію, де проявляється більша мужність: коли життя своє обриваєш, чи коли в очі, знову, вільно заглядаєш? Чи річ зовсім не в мужності - а виховання прояв? чи то все перемішано? Все, усюди разом – каша знову виходить. І смерть і життя – яка тоді різниця В смерті життя нове знайти Минулому шану віддати Вбий себе. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/6539.html |