2005-10-06 : LOV : Колобочок
| Колобочок
Жили собі дідок та бабулька в старі часи комунізму. Їм так було сумно й одиноко без діточок. З розмноженням не склалося трішки в них (в СРСР немає таких брудних і недостойних понять, як секс, а як це робиться, їх мама не навчила). Кругом була бідність, недостатки, в старому поржавілому холодильнику тільки миші зрідка пробігали... Старенькі вже трошки й з глузду почали з`їжджати... І тут нашкребли вони під підкладкою поїденої міллю фуфайки трошки грошенят – якраз на буханець хліба. Старі зраділи, побігли в кооперацію і виканючили з під-прилавка чорну хлібину. На радощах принесли додому, накрили святкову скатертинку і вже хотіли наминати хлібчик. А ні фіга – в даному випадку навіть цеглинка б здалася м`якою. Тим більше що зубчиків у ротику явно не тридцять два. Півтора з натяжкою. Отака фігня, малятка. Засмутились дуже старенькі – останні грошики потратили. І з горя у них дах трішечки поїхав... Назвали вони бухінчика Колобком і подарували всю свою любов, як рідному синочку. Кожен день мило з ним розмовляли, читали на ніч казочки, купали його, витирали, спатоньки вкладали. Згодом од цих процедур Колобочок став поцвівший, чорний, черствючий, страшний і дуже неприємно пахнув. Аромат був чудотворний. Потім стареньким знову впала кляма, вони розсердились, що синок не відповідає їм любов`ю і повагою, не забезпечить їх старість. І зі злості викинула бабулька Колобочка на вулицю через віконце. Хатинка знаходилася на похилому пагорбі, так що Колобочок спокійненько покотився по доріжці. І накотився на Ведмедя. Звір від комуністичного голоду теж був не при своєму розумі. Побалакав з Колобочком, розпитав як справи, а потім швиденько схопив і потягнув до рота. І враз розтрощив собі всі зубоньки. Виплюнув їх на землю, покрив Колобка незлим тихим словом і пішов плачучи до лісу. Із Вовчиком та Зайчиком така сама цяця трапилась. Як жалісно! Аж тут Лисичка. Вона мило поспілкувалась з Колобочком (дах теж од голоду не на місці), підняла, погладила, потім витерла хвостиком гарненько і, так як зуби втратила давно в нерівному бою, а мистецтво йоги вчила досконало, одним махом проковтнула його. Так і згинув славний синок. А Лисичку схопили коліки, перекрило дихання, почалися корчі і ще на протязі доби вона помирала у страшній агонії. Нещасна! Зате її посмертно нагородили орденом за великі подвиги і поховали на Байковому кладовищі. Так що не все так погано! Добраніч діточки! Будьте слухняні! | ||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/6166.html | ||||||||||||||||