Крізь спину – струм. І звук крізь груди. Грудневий стан. У горлі блудить. Жовтневий зтин не юшить соком. Сліди на торф кладе листОпад. Шляхи на шкірі креслить тиском, зап"ястки в лещета затислі – глибокий вгин червоним точить – земля торкається до тіла.
У коліях, в глевких стільницях прозорі плеса – оковИці, підбором в глині твОриш море. І відблиск у ван-Ґоґових зіницях – за краєвидом чорне поле перетинає залізниця.
В дротах – провідність, в глині – віра. І неспроможність. Вийти в простір. Змія – сумління. Злива – розстріл.
|
