„В мене є мен І він мене має... Право спитати...” Навіщо?.. Самотність. Сум. Стрес. Секс. Сифіліс. Смерть. Самотня. Одна. Серед чотирьох стін. З усіх боків лунає „тік-так”, „тік-так”. Хочеться розбити усі годинники у домі. Або перевести час назад. Та хіба можна покорити Час, одним рухом маленьких стрілочок назад?... . Сумую. Хочу щоб усе стало як колись. Щоб ти підійшов і спитав „чому?”. А я занурилась у тебе. В тепло твого тіла. Обіжгла твою ніжну кожу своїми солоними сльозами. Я б нічого не казала, лише крик мого серця проривав стіну між нами. Стрес. Плачу. Б’ю посуд. Як би ти був поруч, ти б узяв у свої терпкі лодоні моє маленьке заплакане серце й притулив його до свого. І час би зупинився. Помер би великий птах часу. А ми, як маленькі лілеї пливли б по бездонній річці кохання. Авжеж разом. Секс. Весна. Я ходжу по вулицям і кричу як кішка по весні. Я не самотня. Поруч багато котів. Я з ними. З усіма ними. Але ні кожен окремо, ні усі разом не в змозі вони замінити тебе. Сифіліс. Я хворію. Хворію бо тебе нема поруч. Як би ти був тут, цього б не сталося. Це ти винен. Але ні. Я сама винна. Просто я тебе кохаю. Кохання захоплює мене усю і не залишає місця для хвороби. Або навпаки. Смерть. Нарешті ми разом. Я витримала твоє випробування. Я пройшла через все і ми нарешті разом. Я щаслива. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/5614.html |