Заплутались дороги
раптово, наче зграї, дощі невпинно ллються... За ким іти? Не знаю. Думок чужих уривки - то є ваша пісня, вона ж не пояснить, чому усе так вийшло. Я мрію, щоб ранок приніс нарешті зміни, бо треба йти туди, де всі будують стіни. Цей світ ви зліпили з однакових сюжетів; заплутались самі в його дурних тенетах. Розсипалися мрії... Хто ж буде їх збирати? Раптово згасли стіни м'які, неначе вата. В годиннику стрілки спинилися опівдні. Навколо чужі правила, хіба ж тут мрії винні? Сплелись бетонні стежки над вікнами скляними, а я й досі не знаю, що станеться із ними... | ||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/5136.html |