Ну хватит играть с ранимой душою ей плакать, страдать не чуждо но скрою борьбу, подавление своею слезою назвав изумление чужою тоскою все вопли за хохот прилюдно зарою все тайны без ропот но больно порою по грядкам копаться в правде в не правде так трудно признаться томясь в жажде прошу хоть глоточек пропадаю спаси.. я наставила точек нагадаю спроси мою глупую душу я все отдам тебе море, мне сушу пополам, пополам.. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/5119.html |