Треба було колись в школу для стінгазети написати вірш, а вийшло ніби непогано.
Мово рідна, шум дібров, Спів пташиний стоголосий, Тихий, ніжний шелест трав, Золотавий блиск колосся, Щастя й радість, сум і біль – Все в тобі переплелося. Мово рідна, сотні літ Прагнув ворог тебе вбити Сотні літ точилась битва, Та тебе не підкорити, Не сховати правди слово, Ти жила і будеш жити. Мово рідна, скільки сили Довелось докласти людям, Доки вільною ти стала, Чи ж тепер тебе забудем? Чи ж потопчем нашу гордість? Все, що маємо розгубим? Хай відроджується мова В Україні, в кожній хаті, Хай за радість мають люди Рідним словом розмовляти, Бо коли не стане мови, Як же нам народом зватись? | ||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/4840.html |