Давай я послухаю казку свою -
тихенько собі я говорю. Закрию всі двері у душу свою І вітер візьму з собою. Що спокій мій рушить, болить мене що? і що відтяти, щоб не боліло? Може пробачити кого? Прощення у кого просити? Може «Ваніш» купити І душу відмити, пом’якшити? Так помру ж – хімікати: зробили, вигадали, Сказали, що правда. Кому вірити? | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/4684.html |