* * *
Перпливаю безбережні дні пертинаю безконечні ночі. Лиш місяць, мерехтливим знаком дольче у серці, мов у келиху, - на дні. Вже скільки їх спливло без вороття... Клепсидра повна непіску, некрові... Лиш тонконогі кроки годинкові спішать мені вимірювать життя ПЕРЕОЦІНКА ЦІННОСТЕЙ Мене чекає чорна-чорна ніч, і білий іній, наче білі зорі. Холоді стіни і холодна піч (не в риму ночі - правда щодо долі) Коли в кімнаті нижче від нуля, коли мені болять на дотик пальці, коли вугілля не горить (та бля!) і треба одягаться й одягаться, мене чекає перегляд шухляд: -Ну, що ще спалимо? Чия гнастала черга? Мене чекають. Кілька діб підряд. Бо ж "life is life", хоча й "cognite ergo"... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/4414.html |