А дощ про мене все знає
це видно по його сірих очах та спека і спека і друга немає й немає...- я зараз самотня - страх Минулого разу поряд ми сіли на підвіконня у мене в руці був гарячий чай, у нього - моя долоня, і ми розмовляли тихо він пив і пив моє лихо сплив день і тінь і веселка і сутінки й людський гомін і темно-темно від хмар у небі стало мені й дощу. Так, люди кажуть, він плаче — бо нами він пере-повен... Так, люди кажуть, іде він — та ніде тікати дощу | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/4155.html |