Пробач, я більш не можу грати.
Я не палю мости, не зводжу з мура стін, я не розпилюю, та і не ставлю грати. Я у тобі й собі давно не бачу змін. Отож, давай залишимо театр, зійдем зі сцени й вийдемо надвір. Ми можемо нічого не казати, побути поза колом недовір. Ніхто у залі, навіть, й не помітить, що нас нема, що ми пішли з кіно, і лише в титрах наші імена напишуть, та нам з тобою буде всеодно... Бо ми підемо різними шляхами, ну що ж поробиш, був невдаха сценарист. Він не вгадав що буде з нами: ні ти, ні я з цього дня не артист. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/3751.html |