Годинник зупинився,
погасли в небі зорі. В ночі чомусь так хочу сидіти біля моря. Сидіти і мовчати, не відчувати часу, сховавши тіло в ковдру, в душі стирать образи. Не думати про помсту, про справи і про мрії, відчути запах моря, закривши свої вії. Можливо хтось прийде і сяде біля мене, розкаже мовчки казку, чомусь згадаю клени... Думки біжать повільно, спиняючись у моря, лиш тут мені здається що я не знаю болю. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/3732.html |